Любіть Українську

Любіть Українську

четверг, 9 февраля 2017 г.

Вірші видатних письменників

  • Василь Симоненко "Задивляюсь у твої зіниці..." 
                        Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

  • Ліна Костенко"Страшні слова,коли вони мовчать..."
Страшні слова, коли вони мовчать, 
коли вони зненацька причаїлись, 
коли не знаєш, з чого їх почать, 
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів, 
із них почав і ними ж і завершив. 
Людей мільярди і мільярди слів, 
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. 
Усе було: асфальти й спориші. 
Поезія - це завжди неповторність, 
якийсь безсмертний дотик до душі.

  • Тарас Шевченко"Заповіт"
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
  • Леся Українка" Сontra spem spero"
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні 
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні, 
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане 
Та кора льодовая, міцна, 
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную 
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную, 
Буду пісню веселу співать. *

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей - 
Все шукатиму зірку провідну, 
Ясну владарку темних ночей. **

Так! я буду крізь сльози сміятись, 
Серед лиха співати пісні, 
Без надії таки сподіватись, 
Буду жити! Геть, думи сумні
  • Павло Тичина"Ви знаєте як липа шелестить"
Ви знаєте, як липа шелестить 
у місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить, 
Піди збуди, цілуй їй очі. 
Кохана спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? 
Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов'ї… 
"Я твій" — десь чують дідугани, 
А солов'ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!


"Задивляюсь у твої зіниці"
В.Симоненко

"Крила"Л.Костенко

2 комментария: